Status: the account of Vladimir Trotsenko was tested by the U.S.-Russia Joint Commission, including a site visit, and was found credible by both the American and Russian members. The men he described have never been identified.
On 6 November 1951, Soviet fighters downed a U.S. Navy P2V surveillance aircraft over the Sea of Japan, off the Soviet Pacific coast, leaving ten men missing.
U.S. analysts believed the aircraft was attacked to send a Soviet message about reconnaissance flights along its borders. Because the mission was linked to United Nations operations in the Korean War, the State Department decided to play the case down — upsetting at least one Pentagon official, who recommended that “something be done to show the Soviets they cannot get away with it.”
Little was done, either to press the Soviets or to account for the missing crew. They were soon declared dead.
There the case remained until more than forty years later, when a former Soviet soldier named Vladimir Trotsenko contacted U.S. investigators in Russia.
What Trotsenko described
In November 1951 Sgt. Trotsenko injured his leg during a training exercise and was sent to Hospital 404 in the town of Novosysoyevka, in the Primorskiy Krai of Russia near the Pacific coast. A special hospital for aircrews and officers, it was crowded when he arrived, so Trotsenko was given a bed in a second-floor corridor.
He soon realized there was something unusual about a nearby room. A guard sat at a desk outside it.
When the guard needed to use the lavatory, he turned to Trotsenko and asked him “to keep an eye on the Americans.”
Inside the room he could see four patients.
“Patient Number 1 had an injured back and cast on his left arm, but could walk and speak. He was slender, 22 to 27 years old, about 5′ 6” with light hair and blue eyes.” Although unable to speak each other’s language, the American still managed to communicate, according to a U.S. report: “Based on random words he recognized as well as gestures, Sergeant Trotsenko believes that the American was from Cleveland and had two children.”
Patient Number 2 was in traction, his arms suspended above his head — older, at least 40, heavyset, with a dark complexion. Patient Number 3 was in the bed next to the wall, his face bandaged, able to move slightly. Patient 4, by the window, was burned and also had facial bandages. A fifth American had already died and been buried near the hospital.
Trotsenko stayed in the hospital for more than two weeks, watching the Americans and their visitors. He later gave U.S. investigators a detailed description of the facility and its inhabitants.
The American captives were well cared for and treated by the facility’s best doctors. They ate the same food as the Soviet patients. They were also regularly interrogated by a Soviet lieutenant colonel and a captain, both in air force uniform.
The medallions
One day a Soviet colonel arrived and “approached the second bed where the burnt older man was lying, and he pulled something out from under the sheet from around the neck of this patient. At first, I thought it was a cross. I did not really know what it was. It was some kind of medallion — a round medallion,” Trotsenko recalled. “He pulled it out, looked at it, and then stuck it back under the sheet. He went around to all of the other patients and did the same thing. He looked at the medallion on the neck of each patient. He did not make any comments or say anything. He simply looked and stuck them back under the sheet.”
The story of these circular medallions had a powerful effect on the American investigation. U.S. investigators thought the former sergeant was trying to describe a dog tag — which every recent American military veteran “knew” was rectangular, not circular.
Then U.S. officials consulted a U.S. Navy historian, who confirmed that between 1940 and about 1956, Navy dog tags were indeed round.
What happened next
The U.S.-Russia Joint Commission on POW/MIAs arranged for Trotsenko to visit the old hospital. His earlier descriptions proved highly accurate. Even Russian members of the Commission, who often disputed information the Americans found convincing, concluded Trotsenko was telling the truth.
U.S. and Russian investigators later exhumed remains near the hospital, but they proved to be Russian. Investigators believed they had dug in the wrong place. At last report, plans to return to the hospital to search had been canceled. Although U.S. officials continued to credit Trotsenko’s account, the investigation ended there. PIP holds no Soviet record identifying the four men.
Request for information
Please contact us if you can help with any of the following.
- Records or accounts of the four American patients held under guard at Hospital 404, Novosysoyevka, in late 1951, including their names and where they were sent.
- The identities of the Soviet lieutenant colonel and captain who interrogated them, and what became of their reports.
- The grave of the American who died at the hospital.
Russian and American members of the Joint Commission both found Trotsenko credible. The men wore round medallions like the Navy dog tags of the time, and the dates fit the P2V lost Nov. 6, 1951. Who were the four? Where were they taken when they healed? And who is buried near the hospital?
See also the case of AD3 Jack D. Lively, one of the ten crewmen lost on 6 November 1951.
Write to contact@powinvestigativeproject.org. We treat every approach in confidence.
Українська
Американські льотчики в 404-му госпіталі
6 листопада 1951 року радянські винищувачі збили над Японським морем американський патрульний літак P2V; зникли десять осіб. Їх невдовзі визнали загиблими.
Понад сорок років потому колишній радянський солдат Володимир Троценко звернувся до американських представників у Росії.
У листопаді 1951 року сержант Троценко пошкодив ногу на навчаннях і потрапив до 404-го госпіталю в селищі Новосисоєвка (Приморський край). Госпіталь був переповнений, і Троценка поклали в коридорі на другому поверсі. Він помітив, що біля сусідньої палати сидить вартовий.
Коли вартовому знадобилося вийти, він попросив Троценка «наглянути за американцями». У палаті було четверо пацієнтів. Один із них, за словами Троценка, зумів пояснити жестами й окремими словами, що він із Клівленда і має двох дітей. П’ятий американець на той час уже помер і був похований поблизу госпіталю.
Одного дня прийшов радянський полковник і по черзі витягнув із-під простирадла в кожного пацієнта круглий медальйон, подивився на нього й поклав назад. Американська сторона спершу засумнівалася: усі знали, що американські жетони прямокутні. Потім вони звернулися до історика ВМС США, який підтвердив: з 1940 до приблизно 1956 року жетони ВМС були круглими.
Спільна комісія США та Росії у справах військовополонених організувала візит Троценка до старого госпіталю. Його описи виявилися надзвичайно точними. Навіть російські члени комісії дійшли висновку, що він говорить правду.
Пізніше американські та російські слідчі провели ексгумацію поховання поблизу госпіталю, але останки виявилися російськими. Слідчі вважали, що копали не в тому місці. За останніми відомостями, плани повернутися до госпіталю для пошуків були скасовані. Хоча американські посадовці й надалі вважали свідчення Троценка достовірними, на цьому розслідування зупинилося. PIP не має радянського документа, який називав би імена цих чотирьох американців.
Ми шукаємо: медичні, приймальні та режимні записи 404-го госпіталю в Новосисоєвці за кінець 1951 року й пізніше; спогади тих, хто там працював, лікувався або бував, та їхніх родин; імена радянського підполковника й капітана, які вели допити; записи про поховання поблизу госпіталю.
Напишіть нам: contact@powinvestigativeproject.org
Русский
Американские лётчики в 404-м госпитале
6 ноября 1951 года советские истребители сбили над Японским морем американский патрульный самолёт P2V; пропали десять человек. Вскоре их признали погибшими.
Более сорока лет спустя бывший советский солдат Владимир Троценко обратился к американским представителям в России.
В ноябре 1951 года сержант Троценко повредил ногу на учениях и попал в 404-й госпиталь в посёлке Новосысоевка (Приморский край). Госпиталь был переполнен, и Троценко положили в коридоре на втором этаже. Он заметил, что у соседней палаты сидит часовой.
Когда часовому понадобилось выйти, он попросил Троценко «присмотреть за американцами». В палате было четверо пациентов. Один из них, по словам Троценко, сумел объяснить жестами и отдельными словами, что он из Кливленда и у него двое детей. Пятый американец к тому времени уже умер и был похоронен неподалёку от госпиталя.
Однажды пришёл советский полковник и по очереди вытянул из-под простыни у каждого пациента круглый медальон, посмотрел на него и положил обратно. Американская сторона сначала усомнилась: все знали, что американские жетоны прямоугольные. Затем они обратились к историку ВМС США, который подтвердил: с 1940 до примерно 1956 года жетоны ВМС были круглыми.
Совместная комиссия США и России по делам военнопленных организовала поездку Троценко в старый госпиталь. Его описания оказались чрезвычайно точными. Даже российские члены комиссии пришли к выводу, что он говорит правду.
Позднее американские и российские следователи провели эксгумацию захоронения неподалёку от госпиталя, но останки оказались российскими. Следователи считали, что копали не в том месте. По последним сведениям, планы вернуться к госпиталю для поисков были отменены. Хотя американские официальные лица продолжали считать рассказ Троценко достоверным, на этом расследование остановилось. PIP не располагает советским документом, называющим имена этих четверых американцев.
Мы ищем: медицинские, приёмные и режимные записи 404-го госпиталя в Новосысоевке за конец 1951 года и позже; воспоминания тех, кто там работал, лечился или бывал, и их семей; имена советского подполковника и капитана, проводивших допросы; записи о захоронениях вблизи госпиталя.
Напишите нам: contact@powinvestigativeproject.org